Людмила Засєда

Знаю точно — вдалу думку потрібно оформити вмить, поки не відвернули увагу інші прозові справи, забравши із собою запал задуму. Іноді налітаєш, ніби з розгону, несподівано, не готуючись, на це місце, й одразу включається «на старт». Навіть особливо не переймаючись — навіщо,...

На безлюдді, яке трапляється на Андріївському узвозі лише рано-вранці, можна вловити, як він тихо скаржиться, швидше за все, тим, до кого звик, мовляв, «як же ви так зі мною», а казали, що любите. В усякому разі, у мене після останньої реконструкції, яка вже починає забуватися, це...

Склепіння, можливо, колишнього бомбосховища так складно сформували простір, так загадково окреслили всі виступи і ніші, що, забувши, навіщо я сюди прийшла, раптово відчула себе, причому більш ніж явно, ніби в режимі in between (між минулим і нинішнім моментом) мало  не першовідкривачем: коли...

Мене чомусь зачепило твердження іронічного розумника, буцімто, крокуючи життям, ми чуємо не те, бачимо не так і розуміємо все по-своєму лише задля того, щоб історії, які ми собі розповідаємо, мали сенс. Відчула в цьому щось надто прагматичне, щось таке,  що ніби мимохідь краде аромат у квітки...

Цього літа дорогі валізи, зрозуміло, відпочивали вдома. Та й легкі рюкзачки, й літакова ручна поклажа у скромній ваговій категорії практично порівняно з минулими сезонами і не висовувалася. Хіба що спочатку спробували Туреччину (до обов’язкових масок на пляжі), хтось довго відмивався від...

Буквально цими словами відреагувала на реакцію друзів, яким щойно розповіла, що зі мною трапилося. Ця сімейна спортивна парочка — чомусь сміючись і перебиваючи один одного — почала мені нагадувати, що вони розповідали щось подібне, що це був кошмар, та ще й у чужій країні. Навіть дали...

Одного разу, років 14 тому, в одній із київських газет, які люблять тільки факти, почула дивну оцінку запропонованого матеріалу для газети: «Це неформат, тепер так не пишуть». Звичайно, це компліментом навіть із натяжкою не назвеш, але щиро дружачи із самонавіюванням, вирішила: якщо...

Коли в лещатах карантину механічно гортала пісне меню більшості наших телесеріалів, нехай і мимохідь, шукаючи щось у своєму пакеті і, звісно, нічого не знаходячи, крім халтури, дрібничок і примітиву. Між політичною аналітикою, само собою, щільно прив’язаною до курсу та власника каналу, все ж...

У репортерів у активному пошуку геть відсутній сигнал щось відкладати з побаченого на завтра, на потім. Тільки зараз і саме тут, але коли спаде щоденна обов’язкова журналістська запара, можна дещо з об’ємного багажу як би запросити і на біс. І відчути дуже затребуване — ти в...

Пам’ять, вона сама знає, що варто зовсім забути чи відрядити ніби в довготривалу відпустку за свій рахунок, а що взяти з собою, буває, надовго. Вибірково — яку-небудь дрібницю, погодьтеся, так зафіксує, знайшовши особливе місце, так вгніздиться, що не вивітрюється, не зникає це...